| |
Приспів:
Часом відчуваю, із тобою поринаю
У чари... Твої чари...
Тіло і душа мої, так високо у хмарах
Марять... Вони марять...
Уяви, що зник вмить вік у почуттів
І ми невагомі, легкі серед нескінченності...
Там, де земля закінчиться, так непомітно
На вуста лягає мовчазна пітьма...
Там небеса розверзнуться, та не лякала
Висота, віддаю тобі два крила...
Та серед хмари пустих слів
Я промінь істини впустив,
Думками марив і у світлі там
Відчував себе, як птах...
Але впав... Але ж вірив в нас!..
Живився тобою я,
Ти - кисень мій і вода!..
Чи є там далі життя?
Ти - моє щастя, чи ти є кара моя?
In vіno verіtas...
Приспів.
Я чекав всі дні, обійшов весь світ твій,
Не знайшов правди, де справжня ти...
Тисячі разів прокидався від снів,
Страждання, чи краще, що трапилось ти?..
Невже все прекрасне приречене згаснути
В цій пастельній пітьмі?..
Залишся хоч раз іще...
Живився тобою я,
Ти - кисень мій і вода!..
Чи є там далі життя?
Ти - моє щастя, чи ти є кара моя?
In vіno verіtas...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
