| |
Давай помовчимо про те,
Які світанки на сході,
Про те, як смерть з тобою
Грала вкотре у піддавки.
Й про те, що сім життів
Буває у котів хіба гордих,
Давай помовчимо про тих,
Кому судилось піти...
Хотів забути, але серце
Буде все пам'ятати...
Цигарка, кава дешева,
Скупе залізне "Все Ок!"
Давай помовчимо про тих,
Хто не злякався, брате,
Про сонце нового ранку
З сотень небесних дірок,
Давай!..
Кричить мати-мачуха наша,
Війна!..
Зганяє дітей на вечерю до столу,
Так хочеться дива,
А дива нема...
Лиш тягнеться час спроквола...
Кричить мати-мачуха наша,
Війна!..
Давай помовчимо про те,
Що сниться нашим в окопах,
Про попіл з бахмутських
Вулиць у небі кольору слив,
Й про те, як з фото
Усміхається малеча вдома...
Давай помовчимо про всіх,
Хто десь чекав і любив,
Давай помовчимо,
А вітер наших хай відспіває...
Допоки доля гне цвяхи
Об наші руки - пусте.
Усе навиворіт, та віриш,
Іншого я й не знаю,
Давай помовчимо,
Як мамин сад у травні цвіте...
Давай!..
Кричить мати-мачуха наша, |
Війна!.. |
Зганяє дітей на вечерю до столу, |
Так хочеться дива, |
А дива нема... |
Лиш тягнеться час спроквола... | (4)
Кричить мати-мачуха наша,
Війна!.. Поділитись сторінкою: 
| |
