| |
Чи знаєш ти, як це нічого не мати -
Подвір'я рідне не пам'ятати,
Ні мами, ні тата силует не згадати,
І не знати, хто я, і куди прямувати...
До люті, до болі встромили ножі.
Не мертві ми ще, але й не живі...
Але чисте серце попри втому горить,
І навіть в пітьмі вам нас не зломить!
Приспів:
Ми не будемо вже тими ким були!
Ми бачили біль, сльози і дим,
І розірвані мрії сусідніх квартир...
Як дзеркало розбили на шматки,
Життя розділили, і очі змінили
Свій погляд, залишився тільки лиш пил...
І не будемо ми як раніше були...
А серце б'є, червоним залиті очі
Від гніву і сліз, недоспаної ночі...
На мить замира і падаєш в сон,
Не знаючи, чи буде твоє "завтра" знов...
Колихає, як пір'я, холодне повітря
Тебе, вже безсилу по білому світу...
І вже ніколи не будемо ми тими,
Ким раніше були...
Приспів.
Ми бачили біль, сльози і дим,
І розірвані мрії сусідніх квартир...
За ніч реальність змінилась,
Від жаху очі відкрились,
Знову життя розділилось,
А далі куди іти?..
Не повернуться люди додому,
Шукають, що втратили в ньому,
Та вже не знайдуть ніколи,
Закатовані їх душі війною...
Приспів. (2) Поділитись сторінкою: 
| |
