О, мальво-ружо, квітко України!

Я хочу в Україну додому,
В батьківську хату до своєї мами.
Там загублю печаль, з доріг втому
І засолоджу душу піснями...

О, мальво-ружо, квітко України!
Ти часто у снах снишся мені,
Я знайду у юне літо стежини,
Там, де в коліно трави запашні.

Я піду в поля, за зелені гаї,
Де золотиться жито, лан пшениць,
І наслухаюсь, як дзвенять ручаї,
Та солов'їну мову білих птиць.

Цвіте, як у казці, білосніжно сад,
Вишня, як наречена, у фаті.
Насіє щастя зоряний променад,
Наллє солодкі плоди золоті...

Тут так пахне медом солодка груша,
Щедра, добра, як матінка моя.
І вона засолодить мою душу,
Немов ніжна пісня, спів солов'я.

Я лечу птахою на берег Дністра,
Щоб надивитись на зорі ясні.
Там світить так ясно зіронька сестра,
Осяє стежки вздовж села мені...

Гляну на свій рай від краю до краю
І берег Дністра обніму крильми.
О, Боже мій, як тебе я кохаю,
Коли шумлять листячком ясени!

Поділитись сторінкою: