Щоб не плакать, я сміялась

Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо...
Що, болить? – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –       |
Щоб не плакать, я сміялась! | (2)

А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись!

Що, болить? – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –       |
Щоб не плакать, я сміялась! | (2)

Що, болить? – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –       |
Щоб не плакать, я сміялась! | (2)

Щоб не плакать, я сміялась!

Поділитись сторінкою: