| |
Перестав їсти – почав шукати зміст
Втрачених істин, які з собою ніс.
Місця не знаходив, змісту не знайшов,
Не дізнавшись броду, по воді пішов...
Перестав пити і ловити ґав,
Мармурові плити на собі тягав,
Видерся нагору, подивився вниз,
Вартувало впору лізти куди ліз.
Приспів:
Життя - це пошуки самих себе.
Волання пошепки – куди веде?
Хліба нарізано, налито чай,
Тут стільки різного, тож не втрачай
Був одним із тисяч – став просто одним,
Нічого не тисне і не душить дим,
Дихається вільно, безліч перспектив,
Сам собі повільно муркотить мотив.
Прилетіла звістка із чужих країв,
Чудернацько, звісно, що давно не їв,
Але як щасливим чується усе,
Гілочку оливи голуб принесе.
Присів.
У полоні різних дивовижних мрій
Відчував, що дійсно став і сам, і свій.
Скинув весь непотріб – гризоту й вантаж,
І пішов достоту на новий віраж.
Плавав без повітря і літав без крил,
Продиравсь крізь віття, ухилявсь від стріл,
Не шукав причини, не питав чому,
Та всі нові вершини піддались йому.
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
