| |
Ой, чиє ж то жито, чиї ж то покоси,
Чия то дівчина розпустила коси?
Проводжала мати сина у солдати,
Молоду невістку - в поле жито жати.
Жала вона, жала, жала — не дожала,
І до сходу сонця тополею стала...
Приспів:
Ой, чиє ж то жито, чиї ж то покоси,
Чия то дівчина розпустила коси?
Коси розпустила, гулять не ходила,
Молодого хлопця навік полюбила...
Ой, чиє ж то жито? |
Українського народу! |
Скільки ще прожити, |
Аби дав москаль свободу? | (2)
Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!
Де ж моя дружина, що не йде стрічати? —
Не питайся, сину, про свою дружину,
Бери топір в руки — рубай тополину.
Як ударив вперше — вона й похилилась,
Як ударив вдруге — вона й попросилась:
— Не рубай, коханий, бо я — твоя мила,
На моєму листі спить твоя дитина...
Приспів. (2)
Ой, чиє ж то жито? |
Українського народу! |
Скільки ще прожити, |
Аби дав москаль свободу? | (2) Поділитись сторінкою: 
| |
