| |
Приспів:
Кому Бог відкриє карман, повний істини?
Тому, хто черпає долонями чистими!
Чому ж ми йдемо на невивчені відстані,
Черпаєм з болота і в ньому шукаємо пристані?
А в небі знов літають чорні ворони,
І ми розбіглись всі у різні сторони:
Деталі із одного механізму,
Хтось рано, а хтось пізно,
Щоб свої землі боронить!
Розкидані із цілого уламками,
Здавалося, що є давно у дамках ми,
Бо вміємо терпіти і прощати,
Але пам'ята Хрещатик
Полум'я за барикадами!
Куди дівати свою віру в правду?
Це ніби якийсь пранк,
Але пали стіни храму.
І те, що ми чули зранку за своїми фіранками,
Змусило нас переоцінити свої рамки тут,
Бо в серці завжди є місце для любові,
І хай із неба ллє ця цілюща повінь,
Бо спершу за своє, а за інше - потім,
До істини вези нас потяг!
Приспів.
Так хочеться навколо шматувати все!
Так хочеться для споминів тримати сейф!
Так хочеться для всіх здаватись кращими! -
Так казали пращури і слова ці мали сенс.
Чому ж навколо стільки всього злого?..
І душу тепер ранить смерть, і вже не ранить слово?..
Вирвіть мені серце, люди, адже я не робот!
Скільки ще пролитись має крові?..
Плакати, злитися, бути спустошеним —
Кажуть "нормально" і так робить кожен.
Та як по крупиці зібратися в ціле,
Коли все навколо лиш чорне та біле?
Пофіксити зламане, зцілити душу
І ми, як нові, тільки з міткою "бувшого".
Час все розставить на свої місця там,
Де в серці відкриті дверцята...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
