Місто весни

Чому мені сниться, як знову і знову
Гуляєм з тобою по рідному Львову?..
Там пахне весною і сонце сідає
На березі річки, якої немає...
І дивляться леви на тебе ласкаво,
І варять бажання із запахом кави,
І вільно на розі між пеклом і раєм
У Львові так просто своє не вмирає...
Е-е-е-е-е! Дихає місто весни моє...
Е-е-е-е-е! Місто весни моє...

Бентежне століття загоює рани,
Ще до повноліття тут всі - ветерани...
Наповнене світлом, минуле прощає,
Чомусь тут ніколи не хочеться чаю,
Не хочеться снігу, не хочеться слави,
Нехай дістається церквам з хоругвами!..
Ми просто з тобою удвох погуляєм
На березі річки, якої немає...
Е-е-е-е-е! Дихає місто весни моє...
Е-е-е-е-е! Місто весни моє...

Чому ми не можем забути про зливи?..
Мабуть, для героїв ми надто вразливі...
Стіни і леви нам не дозволяють
Розвіяти попіл, в якому ніяк не згасають
Ті сни, у яких я і знову, і знову
Гуляю з тобою по рідному Львову...
Там пахне весною і сонце сідає
На березі річки, якої давно вже немає...
Е-е-е-е-е! Дихає місто весни моє...
Е-е-е-е-е! Місто весни моє...

Поділитись сторінкою: