| |
Розбиті дороги: зима, вантажівки і турки,
Розбиті серця: натюрморти душевних потуг.
Якби не любов твоя, шлях мені прямо до дурки,
І замість гітар з мікрофоном у руки іржавий плуг.
Я слухав, щоб чути, я чув, але мало що бачив,
Я довгі роки засинав головою в холодні зірки.
Якби не любов твоя, що б я без неї значив?..
Життя моє - поле забуте, стерня і сухі будяки...
Народжений взимку, січневим заметом повитий,
На літо водою розходжуся світом, краду береги.
Якби не любов твоя, жити мені, щоб не жити,
Топити надій немовлят, топити лютневі сніги...
Примхливі репости: заходьте до стін моїх в гості,
Погляньте на мене мілкого, на мій в павутині куток.
Якби не любов її, певно, розпався б на атоми досі
Від того, що нікому мій закінчити останній рядок...
І гримнули двері: взуття розлетілось на боки,
Знічено стіни мене відпустили з щербатих обійм.
Якби не любов твоя, ця нещадно красива епоха
Давно б зробила сеппуку і нас би не стало в ній... Поділитись сторінкою: 
| |
