| |
Впало небо,
Розтеклось так безпорадно...
Відпалало
І розвіялось, як дим...
Ніч без тебе,
Ніби вічність, -
Це так складно,
Нічим крити,
Відлякати кроків цих нічим...
Чому ж ми такі налякані?..
Нерви, як струни, змотані...
В міцні канати времені,
В лати вдягнені...
Ну, пробач мені...
Тільки мовчи!..
Не пояснюй!.. Не добивай!..
Словом холодним,
Жодним нас не вмивай!..
Ранять вони гірш, ніж кулі...
В душі печуть...
Я все одно не кину
І не втечу!..
Ну, що ще треба,
Крім дивитися мовчки як ти спиш?..
Хто не втратив,
Годі й пояснити тим...
Ніч без тебе,
Не розповідай, облиш!..
Відпалала
І розвіялась, як дим...
Чому ж ми такі налякані?..
Нерви, як струни, змотані...
В міцні канати времені,
В лати вдягнені...
Тільки мовчи!..
Не пояснюй!.. Не добивай!..
Словом холодним, жодним,
Жодним нас не вмивай!..
Ранять вони гірш, ніж кулі...
В душі печуть...
Бо я все одно не кину
І не втечу!..
Тільки мовчи!..
Не пояснюй!.. Не добивай!..
Словом холодним, жодним,
Жодним нас не вмивай!..
Ранять вони гірш, ніж кулі...
В душі печуть...
Я все одно не кину
І не втечу!..
Впало небо... Впало небо... Поділитись сторінкою: 
| |
