| |
У суцільних потоках сміття
То життя - маячня між берегами,
Ми пливем без вітрил, допоки
Вистачить сил, поки ситі словами...
Хто ми є? Ким ми будемо завтра?
Не знаю... А чи завтра настане?
Під агонію гранжу Нірвани
Ми кайфуєм, вередячи рани...
Ніхто і не знав, для чого спав
І вставав - мовчимо між собою...
Ми постійно живем, як сліпі
На землі, що нам стала чужою...
Ви хотіли життя? На, дарую, беріть!
А ми на неї війною,
Допиваючи ріки руками,
Ми вичерпуємося самі...
Приспів:
Розмалюй в серці рай!
Домалюй небо!
Дай собі жити, дай!
Жити дай!
Як завжди ми запарені всім,
Без мотиву-причин,
Без вагання й без жалю...
Треба бігти, без права іти,
Як голодні вовки -
Хто відстав, той на палю.
Всіх живіших живі
Та сліпі, та німі,
Як же нам розплющити очі?
Ми не бачимо сенсу в тому,
Що не винні нічого нікому!
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
