| |
Мама каже: сходи в воєнкомат,
Поговори з начальством,
Може, візьмуть тебе в армію.
Армія зробить з тебе людину.
Скільки можна: баби, наркотики,
Всі ці ваші молодьожні барбітурати,
В конце-то концов!
Давай, малий, сходи в воєнкомат!
Але я їй кажу: ма, ну шо за діла,
Ма, який воєнкомат?
Ми давно ні з ким не воюємо,
Ми - позаблокова країна.
Ти бачила нашого міністра оборони?
Ось у нас вся оборона така.
В нас оборона гірша, ніж оборона Челсі.
Короче, ма, я пас, я не піду!
Але вона каже: малий,
Я вже стара, ось я помру,
Іхто про тебе, урода, подбає?
Подивись, малий:
Хата без ремонту стоїть,
Ти, су**, весь клей винюхав,
Обої нічим приклеїти.
Давай, малий, сходи в воєнкомат!
Ну чому, - каже вона, -
Ти не хочеш піти?
Чому не поговориш
Із їхнім начальником?
Ну як чому, - кажу я, -
Ну, ма, ну як чому?
Як це чому?
а тому, що я дебіл!
Ти розумієш - дебіл!
А дебілів у армію не беруть!
Навіть, в нашу, українську! Поділитись сторінкою: 
| |
