Літак

Мій літак, мій літак,                 |
Він схований між літа!..              | (4)

А ми тікали бандами та й в жита,
Там жили цвіркуни, ми були серед них.
Вітер грає пісні і в дітей пита,
Чи бачать вони кольорові сни?..
Небо дихає й хмари по нім пливуть,
А за ними роки, ніби в русло ріки,
Роси все миють зелену траву,
Там дитинство моє залишилось ні з ким...

Мій літак, мій літак...
Мій літак, то є мій літак...
Мій літак, мій літак...
Мій літак...

А я ще пам'ятаю місця, де немає кінця
Тому дикому щастю з мого острівця.
Хмара, ніби вівця, на кінці олівця,
А ще купа малюнків на стінах висять,
Де батьківський поріг, на зеленім дворі,
Я там буду сьогодні, була і торік!
Запал не згорів, доки гріє вгорі
Материнським теплом святий оберіг!
Косою скошена, росами зрошена,
Доля Вкраїни спустошена... Боже мій!..
Я піднімаюсь з колін, дому – низький уклін
Б'ю до долу кожен раз! Боже наш!..
Рідне село замело, загуло,
Хати в рівень з землею устелені в зелені...
Сіном, соломою стежка додому
Й на серці моєму росте мені в пелені...
Рідний дім. Такі рідні лави,
Тиша понад ставом, запашний світанок,
Молоко без кави і тепло ласкаве
Я люблю без тями... Замело пісками
Завмерло. Вже нема на карті.
Ні душі на варті. Всі дитячі жарти
Час забрав за грати, мов папір порвати.
В середині рана від втрати! Втрати!
Буде пам'ять тліти... Я згадаю літо - |
Ми - щасливі діти! Ще б пак!..        |
Віє теплий вітер, зеленіють квіти, -  |
Лиш туди летітиме літак!...           | (2)

Мій літак, мій літак,                 |
Він схований між літа!..              | (10)

Поділитись сторінкою: