Балада про солдата

За селом у полі
Вже квітує мирна весна,
Заросли окопи,
Де колись гриміла війна...
Немало літ відлетіло,
Не стерлась лиш могила,
Гей, гей, край дороги одна...

Тут у тяжкім бою
Мій товариш вірний упав,
І на смертнім одрі він
З останніх сил прошептав:
Послухай мене, мій друже,
Прошу я тебе дуже, –
Гей, гей, щоб листа написав...

В стороні далекій
Залишив я рідну сім'ю,
І малого сина,
І дружину й матір свою...
Скажи, щоб мене не ждали,
Вістей не посилали,
Гей, гей, бо я вбитий лежу...

За селом, у полі,
Де спочив забитий солдат,
Високі тополі день і ніч
На варті стоять,
Сплелись докупи верхами,
І з вільними вітрами,
Гей, гей, на роздоллі шумлять...

Поділитись сторінкою: