О, мить прекрасна, зупинись на мить!

Білим цвітом зацвіли мої скроні,
Увінчали сивиною мої літа молоді,
Дні за днями біжать, як сполохані коні,
Не зупинити блаженну мить на землі...

О, мить прекрасна, прошу, зупинись!
Я розділю із тобою все золото світу...
Поміж ясних зір буду зорею світить -
Осяю тобі стежки в оксамитове літо...

Із небесної блакиті сонячного проміння
Вимережу барвистий рушничок на щастя,
Посаджу деревце - зацвіте вічний сад цвітіння,
Щоб із далеких країв журавлі злітали у казку...

Я залишаю свій слід і на землі зерно засіваю
Щедрим урожаєм почастую і серед лютої зими,
У трави запашні злетять солов'ї до зеленого гаю
І приймуть причастя із джерела божої краси...

О, мить прекрасна, прошу тебе, зупинись!
Намалюй із барв квітів райдугу кольорову...
Життя чудове, навіть, як за вікном дощить,
Я усміхнусь і Муза запалить свічу святкову...

Поділитись сторінкою: