Балада про вербу

Плакуча верба коло дому
Тебе зустрічає щодня,
Ми з нею вже добрі знайомі,
Ми з нею неначе рідня.

Приспів:
Верба все зітхає, як мати,
В твоє зазирає вікно.
Тебе я змогла покохати -
Та щастя мені не дано...

Я їй розкажу про кохання,
Що може збудити світи -
І будемо вдвох до світання
Безжурний твій сон берегти.

Приспів.

Ти вийдеш - не стане розлуки,
Ти глянеш - і згине журба,
І я простягну тобі руки,
Неначе плакуча верба...

Приспів.

Поділитись сторінкою: