Ми удвох

Нічка місячна, мов трава в росі,
Порина душа у рясній красі,
Білий цвіт садів як хурделиця
Закружляє нас, димом стелиться...

Приспів:
Ми тепер удвох - не страшні громи,
Бо назавжди нас поєднала мить,
Це кохання сон ніжно тулиться
Почуттів ріка не замулиться!

Ранок розбудив тишу навкруги,
Кличуть нас обох щастя береги,
Все, що мріється, хай збувається,
Нас не обмине, дочекається!

Приспів.

Промінь сонячний аж до дна пірнув,
Вже той світ п'янкий до щоки горнув
Зоряних доріг срібло скошене,
Де на мить життя ми запрошені!

Приспів.

Поділитись сторінкою: