Поцілуй мене, сонечко, в личко

Поцілуй мене ніжно, сонечко, в личко,
Щоб від подиху засмагло білесеньке тіло,
Ти, вітре, розчеши пишну косу у вербички,
Щоб смаглява циганка усміхнулась щиро, мило.

І на крилах птаха понеси в зелений гай,
Де в пахощах трав розцвіли волошки сині.
Щоб під золотим куполом сяяв земний рай
І леліяло проміння як квітку на долині.

Прошу тебе, вітре, заколиш трави у полі,
Нехай високою нотою заспіває зелене море,
І ти, сонечко, приголуб, приласкай у любові,
Як мати дитині встеляй барвінком долю.

Нехай небесний пастух жене хмару овець,
І промінь відзеркалює небо на плесі води,
Малює лебедів кохання художник-митець,
Поет віршує, у стоголосі дзвенять голоси.

І троянда цвіте від співу закоханих цикад,
Від літнього дощу шелестять листям смереки,
Зійшла райдуга сонячно у заквітчаних левад,
І за плечима виростають вільні крила лелеки.

Поцілуй мене ніжно, сонечко, в личко,
Закраси, як малина, рум'янцем щічки мої,
Поведи до джерела, де ллється водичка,
Щоб набратись краси у промені золотім.

Поділитись сторінкою: