Весінній романс

Замерзле від зими віконце
Зігріє теплим подихом весна,
Засяє променями сонця
Краплина на щоці – сльоза...

Промінь твоїх вій торкнеться,
Заграє в глибині очей,
Поцілує у вуста - ти посміхнешся
Спогадам пристрасних ночей...

Слова розтануть вранішнім туманом,
Торкнуться вух, як легкий подих вітру,
Закутані в мереживо обману,
Полинуть в нікуди з ранковим світлом...

Мине той день назавжди без жалю,
Та знаю, не забуду я ніколи
Вуста твої, які мовчать: "Люблю!.."
І очі, що - "Люблю!.." - говорять...

Поділитись сторінкою: