| |
І ми зімкнули багнети,
І розписалися на небесах,
І кулі-вальдшнепи
Звили гнізда у наших серцях.
Мій ангел вмирає,
Чуєш, ангел, на твоїх руках,
А зима на відлеті -
Я думав завтра,
Завтра все буде в квітках...
І так непотрібно,
Все так непотрібно,
І б'ється так дрібно у скронях...
Душе моя, ми повернемось додому,
Може, завтра та не дістатись ніяк...
І загубився наш потяг
Десь у холодних полях,
А сніг усе сіє, а сніг
Все летить і летить...
Чекай, моя мила, я зараз –
Я буду за мить!...
І так непотрібно,
Все так непотрібно,
І б'ється так дрібно у скронях...
Але не я, це не я, а хтось інший
Настромив на багнет
Таке роз'ятрене серце -
І розтрощив, розтрощив його вщент...
А сонце все нижче,
І все важче, і важче повзти,
І рукою дістати додому,
Додому, де мама і ти!..
І так непотрібно,
Все так непотрібно,
І б'ється так дрібно у скронях... Поділитись сторінкою: 
| |
