Заспіваю серенаду

Я під балконом заспіваю серенаду,
Під вікнами я рози застелю.
Тобі, чарівна ти моя і ніжна ляльо, |
Всі подарунки світу я до ніг кладу. | (2)

Краватку вдіну і костюмчик елегантський,
В сусідів соняшник з городу я зірву,
Примчусь до тебе я на тазіку ще зранку,
На цілий день тебе собі я заберу.

Удвох поїдемо з тобою у Карпати,
Години зо дві, і будемо ми вже там,
У мене в горах тих родини є багато,
Ти, Киць, не бійся, голодать не будем там.

Попрошу діда, запряже він нам кобилу,
На ній помчимося ми до лісу з ветєрком,
Сонце, не бійся, я держати буду кріпко, -
Фірман зі стажем, - я кажу: Сі заспокой!

Поїздку нашу не забудеш ти ніколи.
І полонини, і чудовий цей розмай,
Казатимеш мені не раз: Було чудово!
Й проситимеш, щоб ще сюди тебе я взяв.

Коли повернемось до Львова, моя ляльо,
Я на Високий Замок тебе запрошу,
Давно відчув я, о, моя маленька доле,
Що я без тебе жити більше не могу!

А на Високім замку тім, моя Кицюня,
Балакать довго я не буду, як завжди,
В тебе попрошу я руки, моя Гарнюня,
Не сумнівайся - в моїм серці тілько ти!

Поділитись сторінкою: