| |
Усі гори зеленіють, | (2)
Тільки одна гора чорна.
Тільки одна гора чорна, | (2)
Що орала бідна вдова.
Що сіяла, волочила, | (2)
Слізьми гору примочила.
Біла зима наступає, | (2)
Бідна вдова умліває:
Ой, братику-соколочку, | (2)
Прийми мене на зимочку.
Ой, сестрице-перепілко, | (2)
Чого в тебе дітей стілько?
Як я сяду обідати, | (2)
Будуть діти заглядати.
Ой, братику-соколочку, | (2)
Не жур свою головочку:
Як ти будеш обідати, | (2)
То я вишлю дітей з хати.
Ідіть діти, ідіть з хати, | (2)
Бо сів дядько обідати.
Вийшли діти, поставали, | (2)
Тяжко-важко заплакали.
Поки дядько пообідав, | (2)
То син батечка відвідав.
Вставай, тату, вставай з ями, | (2)
Горе жити коло мами.
Вставай, тату, вставай з гробу, | (2)
Горе жити коло роду.
Ой, не встану, сину, з гробу, | (2)
Живіть самі коло роду.
Ой, сестрице-перепілко, | (2)
Чого в тебе дітей стілько?
Як я сяду полуднати, | (2)
Будуть діти заглядати.
Ой, братику-соколочку, | (2)
Не жур свою головочку:
Як ти сядеш полуднати, | (2)
То я вишлю дітей з хати.
Ідіть, діти, ідіть з хати, | (2)
Бо сів дядько полуднати.
Діти вийшли, поставали, | (2)
Тяжко-важко заплакали.
Ой, сестрице-перепілко, | (2)
Чого в тебе дітей стілько?
Як я сяду вечеряти, | (2)
Будуть діти заглядати.
Ой, братику-соколочку, | (2)
Не жур свою головочку:
Як ти сядеш вечеряти, | (2)
То положу дітей спати.
Ідіть, діти, ідіть спати, | (2)
Бо сів дядько вечеряти.
Діти пішли, полягали, | (2)
Тяжко-важко заплакали. Поділитись сторінкою: 
| |
