Рідний двір

Відлітають з гнізда пташенята,
А на крилонька пам'ять беруть.
Важко доленьку наздоганяти,
Нелегка ж простирається путь.
Як же часто мене доля била!
Походив, побродив, політав...
Рідна ж хата – повік буде мила -
Звідси в світ йде дорога свята.

Кожна пташечка свій має голос.
Має вартість свою кожна мить.
Скільки всякого скарбу навколо!
Таємниче про це сад шумить...
А повітря густе і духмяне
Бадьорить, веселить і п'янить...
Щедрий спомин оцей не зів'яне.
Рай наземний Господь боронить.

В рідний двір, де любисток і м'ята,
Повертаюсь на крилоньках мрій.
В рідну хату, де мама і тато,
Де негаснучих споминів рій...
Якби доля мене не сварила, –
Рідне хатнище радо віта.
Тут лікую поранені крила,
Тут Вітчизни моєї вівтар.

Поділитись сторінкою: