Батурин

Пам'яті не можна відібрати,
Пам'ять, наче в серці біль щемить.
Пам'ять можна тільки заховати
За лаштунки пройдених століть.

Напустити пилу і туману,
Загорнути млою забуття,
Напоїти винами дурману,
Не відчувши й крихти каяття.

Заорати всі стежки до правди,
Порубати у цвіту сади,
Затоптати чоботом кривавим
Всі надії й мрії назавжди.

Тільки час таку властивість має
І вона відкрилась нам тепер;
Він із небуття назад вертає
Тих, кого давним-давно пожер...

І тоді з'являються руїни,
Тіні закатованих встають;
Пам'ять повертається Вкраїни,
Дзвони поржавілі луни б'ють.

Приспів:
В небо хрест вознісся, як лелека,
Божий син спокутує за всіх...
Двадцять тисяч знищених здалека
Із небес говорять до живих:
"Пам'ятайте  в час сутуги-скрути,
Що із круговерті забуття
Можна навіть пам'ять повернути
Та не можна повернуть життя!"

Зраджений, понищений Батурин –
Жах віків, що в сиву даль пішли,
На нащадків дивляться в зажурі:
Пам'ятайте – ми таки були!

Поділитись сторінкою: