Благання мартопляса

Братове, до вогню мене прийміть,
Подайте хліба чесний почастунок –
Я йду давно, а клич нічних вістунок
Мертвить і воскрешає водномить.

Я виміняв на вітер срібло й мідь,
Я став недоторканний, мов цілунок.
Я йду і на плечі моєму клунок,
І ви мене, братове, обніміть!..

Я не навчу вас жити на землі,
Збирати мед і стригти череду,
Додаючі рублі та мозолі.

По гострім путівцю, мов по мечу,
До ваших жител радісно прийду
І невблаганну зірку засвічу...

Поділитись сторінкою: