| |
Там, де сонце сходить на світанку,
Де гойдає вітер ясени,
Йдуть на службу звечора до ранку,
Друзі, побратими тишини.
Доля їх звела не випадково,
Об'єднав усіх святий закон,
Спільна справа честі, офіцера слово
Батьківщини берегти кордон.
Тут знайомі нам густі тумани,
Нам дощі холодні не чужі,
Лютий холод, чи цвітуть каштани,
Нас єднають рідні рубежі.
Служба на державному кордоні,
Нашого життя зірковий час,
Хоч давно у мене сивина на скроні,
Навіть і не мрію про запас.
Знаю, дома вже мене чекають,
Найдорожче у житті – сім'я,
У моїй родині добре знають,
Що таке любов на все життя,
Чути рідний голос в телефоні,
З ким ділю я радість, дні невдач,
Мила, я сьогодні знову на кордоні,
За мою любов мене пробач.
Долю неможливо повернути,
Та, якщо була б воля моя,
Все минуле у житті забути,
Розпочати знову все з нуля.
Я свою любов не проміняю
Є професій в світі - міліон
Та життя дорогу, вже не уявляю
Я без тебе, наш святий кордон.
День за днем, невпинно час спливає,
Та не згасне світло маяків,
Вже мій син сьогодні присягає,
Стерегти свій край, своїх батьків.
Він залишить спогади на згадку,
І повторить істину просту
Я іду на службу - знай, що все в порядку,
Прикордонник завжди на посту! Поділитись сторінкою: 
| |
