Розбиті ікони

Позривали ікони, побили,
Потоптали фольгу чобітьми,
- Буде рай без Христа, - говорили,
І той рай тут сотворимо ми.

Мати плакала, друзки збирала
На долівці, в кутку, під столом, -
І одну таки дощечку склала:
Божа Мати з пречистим чолом!

Витирала заплакані очі,
Цілувала дитятко в чоло:
На землі вона раю не хоче,
Хоч би пекла лишень не було...

Слід підошви на ризах не стерся,
Зачорнилися скорбні уста:
На порозі стояв тридцять третій,
Опускалася темінь густа...

Поділитись сторінкою: