Розмова з сином

Якось навесні син сказав мені:
Глянь, земля жива, бачиш ти чи ні?
Он яка легка, лагідна яка,
Наче матінки ніжної рука.

Приспів:
Сину мій, все від землі -
День новий, теж від землі
Всім нам хліб земля дає,
Бо вона свята, в ній душа живе!

Де б ти не блукав, ким ти не був,
Тільки б ти її, рідну, не забув.
Бо вона одна в зорянім вінку
В щасті і біді на твоїм віку.

Приспів.

Де життя було і сади цвіли,
Люди без сердець по землі пройшли.
Де душі нема - там чекай біди:
Земля без любові - наче без води.

Приспів.

Неживі міста - наша грішна суть.
Неживі моря землю не спасуть.
Ми взяли її у своїх дітей,
А що вернем їм?... Попіл злих ідей...

Поділитись сторінкою: