Веснянки

І знову, стрічаючи ранки,
Співають дівчата веснянки.

Колись, заплітаючи стрічки
У коси важкі темно-русі,
Співали отут, біля річки,
Бабусі їх і матусі.

Чи ж знали, що літа промчаться
І так же, забрівши у луки,
Отут виглядатимуть щастя
І дочки їх, і онуки?

Що будуть, хороші та гожі,
Гуляти отут до світанку,
Нічим на бабусь не схожі,
Співатимуть їхні веснянки?

І так, як бабуся і мати
У юність далеку ранню,
Не всидять і хвильки у хаті,
Зачувши в серцях кохання.

І пройдуть літа прозірні,
І зміняться знову люди,
А тільки кохання вірне
Незмінним до віку буде.

Бо знову, стрічаючи ранки,
Співають дівчата веснянки.

Поділитись сторінкою: