Зорі на хвилях

Зорі на хвилях води в пору вечірню
Тихо гойдає озерна вода,
Вільха прибережна, сторожа мов вірна, |
У дзеркало теє й собі загляда.         | (2)

Пташня голосиста за день притомилася,
Уже не співає, напевно, вже спить...
І темрява знову на ліс опустилась,     |
І лиш очерет ще тихенько шумить...     | (2)

Тишу озерну часом порушить
Плескіт далеких невтомних рибин,
Щоб любуватись на зорі, тож мусять     |
Вони випливати із темних глибин.       | (2)

Туман огорта обрис лісу далекий,
Та в душах у них промінь сонця не згас,
Вселився туди, мов в гніздо ті лелеки, |
Його не загасять незгоди, ні час...    | (2)

Поділитись сторінкою: