Косарі

Ще роса з житів не спала,
Ми взяли бруски й клепала
І з зорі, і з зорі
Гострим коси, в ручку йдем,  |
Колос під ноги кладем —      |
До зорі, до зорі!            | (2)

Пройдем гони, другі й треті,
А жита як очерети —
Не проб'єм, не пробєм.
Тягнем коси — так блищать,   |
Вдарим в жито — аж бряжчать, |
Ми все йдем, ми все йдем!    | (2)

Жовте жито переспіло,
Тим і спину надломило —
Аж болить, аж болить.
Нуте ж, нуте, косарі,        |
Недалеко до зорі, —          |
Потягніть! Потягніть!        | (2)

День заходе, сонце сяде,
Кашовар таган наваре
Над огнем, над огнем.
Сядем ми до казана,          |
Поїмо куліш до дна           |
Й оддихнем, оддихнем.        | (2)

На покоси впали роси,
Не бряжчать об жито коси
На ланах, на ланах.
І до ранньої зорі            |
Позаснули косарі             |
На стернях, на стернях.      | (2)

Поділитись сторінкою: