Низький уклін

Сонце зійшло, виблискує світанком,
Колишуть трави з квітами росу.
До тебе знову тихим, літнім ранком,
Знайомою стежиною іду.
Чарує зір веселка кольорова,
Над річкою джерельною стою,
Звучить, як пісня, мелодійна мова,
Якою тобі щиро повторю.

Приспів:
Низький уклін степи, поля, високі гори,
Несу повагу вам, любов свою несу,
Шумлять ліси, вирує море,
Як не любити, рідний край, твою красу!
Багато ми пройшли, мандруючи по світу,
Країн побачили – та тільки ти одна:
Духмяна ніч, спів солов'я, волошок цвіту,
Як на Вкраїні рідній – більш ніде нема!

Земле моя, нас поєднала доля,
Тут мої друзі, вся моя рідня,
А що надалі – на те божа воля,
Пишаюсь Україною щодня!
Пройдуть роки, підуть у вічність дати,
Та в пам'яті залишиться краса:
Той край, в якому нас зростила мати,
І на світанку падає роса!

Приспів.

Поділитись сторінкою: