Зійшлись обоє на багнетах

Зійшлись обоє на багнетах:
Старий-старий і молодий.
В одного: - сину, з-під кашкета;
В другого: - батьку, одійди.
Зійшлись і стали на хвилину,
Схрестили погляди на мить;
Кашкет мовчить і жде на сина,
А син осикою тремтить.

На перекошені обличчя -
Не біль, не втома: дикий сказ...
Хоч би вже швидше...
Хоч би швидше...
Хоч би ще раз...
І довго ждали б два багнети,
В очах кривавий перелив,
Та хтось із-заду з кулемета
Обох скосив.

Поділитись сторінкою: