Перше кохання

Побачив біля школи
і стало все довкола
вже неважливе і пусте.
Немов княжна в короні,
тим бантиком червоним
ти спантеличила мене.

Ну, озирнись на мене
тільки на мить.
Мене твоя байдужість
просто гнітить.
Немов у спеку згубну
поле дощу,
прошу тебе я, люба,
дуже прошу.
Ну, озирнись, благаю,
тільки лиш раз,
уже дзвінок лунає,
кличе у клас.
Немов у спеку згубну
поле дощу...
Поглянь будь-ласка, люба,
дуже прошу тебе.

Ти озирнулась швидко,
шепнула щось сусідці,
метеликом побігла в клас.
Майнула лиш спідничка
і з бантиком косичка
мені кивала раз-у-раз.

Поділитись сторінкою: