Літо

Сонце сідає за хмари невчасно,
Я бачу, як ти на моїх очах згаснув,
Ти - моє небо, ти - моє море....
Літо скінчилося, літо вже хворе,
Крапля тепла, що завгодно загоїть,
Тільки її відпустили з тобою.
У літа і очі зелені, як в тебе,
Літо хворіє, мабуть, так треба...

Приспів:
Він не долинув до неба...
Холодний вогонь загасає...
Він не долинув до неба...
Літо минає...

Кожного дня і кожної ночі
Чую твій голос, замруживши очі.
Жити так варто заради тебе,
Не відлітай - я благаю - не треба!
Щоби забути – треба згадати,
Щоб не упасти, не варто літати.
У літа і очі, майже як в тебе,
Літо хворіє, мабуть, так треба...

Приспів.

Поділитись сторінкою: