Козак коня напував

Козак коня напував,
Дзюба воду брала,
Козак собі заспівав,
Дзюба заплакала.

"Не плач, Дзюбо, моя любо,
Поки я з тобою,
Як поїду на Вкраїну,
Заплачеш за мною.

Хмара іде - дощик буде,
Ходімо до хати,
А там будем, Дзюбо люба,
Собі розмовляти.

А що кому та й до того,
Що я Дзюбу люблю,
А я своїй Дзюбі любій
Черевички куплю.

Черевички з китаєчки,
Паньчошка єдвабна,
Як же ж Дзюбу не любити,
Коли Дзюба ладна.

Черевички з китаєчки,
Паньчошка з атласу,
Ходи, Дзюбо, моя любо,
Бо не маю часу.

А я тебе, Дзюбо, люблю,
Сам бог теє знає,
Проси тата, проси маму,
Нехай нас звінчає".

Не вір, Дзюбо, козакові,
Що він огонь креше,
Бо він піде до другої,
А що каже - бреше!

Поділитись сторінкою: