Ти так боїшся висоти

Дзеркало у снах,
Освітлений балкон
І тільки замкнений бетон
Тримає від землі
Такий же біль прижатих струн.

Ти споглядаєш вниз
Із глиняних перил,
Ти так боїшся висоти,
А хочеш, ніби птах
Піднятись до сивих небес.

Запах стін і люстри у вітальні,
Зрілий стиль – це рух тертя!
Є талант, ти його розвиваєш,
Двічі світло запалив!

Скільки сил,
Щоб ситим стать повітрям,
Відстаєш життям у день,
Сміх - не жах,
Зірветься ненавмисно,
Дзвін проб'є колись лишень!

Містичний розпис в віконнім склі,
В віконнім склі,
Ти зняв всі тюлі і втік...
Коли стемніє в туманній млі,
В туманній млі,
То твій балкон – літак,
Так, як і ти!

Поділитись сторінкою: