| |
Він злітає понад горам
І на землю тінь кидає,
Він шукає здобич останню,
Він сьогодні помирає.
Крила палить гаряче пломіння,
Він не звик під сонцем літати,
Він не встиг лишити насіння,
Так не хочеться помирати.
Приспів:
Якщо сонце спалить крила -
Він розтане, як хмара в небі,
Бо у крилах драконів сила,
Бо дракони живуть у небі.
Бо дракони рахують зорі
І знайомі із Яворитом,
І вони засинають у морі,
І ховають крила від світла.
Бо дракони живуть у небі,
Бо дракони рахують зорі,
І ховають крила від світла,
Засинаючи зранку у морі.
Жив цей красень під землею,
Службу ніс він Чорнобогу,
Кожну ніч злітав він у небо
І шукав там свою дорогу.
В місячнім світлі сяяли крила,
Очі горіли, як два смарагда,
Доки у небі - він має силу,
Доки летить - він знає правду.
Приспів.
Та чому ж так хочеться
Сонце йому зустріти?
Та чому ж так хочеться
Інше життя прожити?
Десь у світлі під сонцем,
А не в темряві ночі
Знає він, що загине,
Але він так цього хоче.
І побачити світ,
В якому йому не жити,
І побачити в чистому полі
Яскраві квіти,
Подивитись в глибокі зелені
Дівочі очі, закриті щоночі,
Знає він, що загине,
Але він так цього хоче!
Ось, вода на морі скипіла,
Розступилися чорні води
І у небо синє злетіло дитя
Темряви - чорна врода.
Спалахнули очі-смарагди
І побачив він чисте небо,
Зрозумів він, що знає правду -
Іншого щастя йому не треба!
Сонце спалило крила,
Він розтанув, як хмара в небі,
І закрились смарагдові очі,
Не злетить він у небо цієї ночі.
Приспів. (2) Поділитись сторінкою: 
| |
