Блюз для ілюзії

Колись в моєму тілі жив другий,
Це майже теж саме,
Що мене там не було.
Він їв мій мозок, пив мій сік,
Казав, що завтра не настане.

Одного разу я промовив
Крізь безкінечність тиші сну,
Так прозвучало вперше Слово!

І я створив ілюзію,
Що хтось таки прийде,
Щоб було двоє або троє,
Щоб світ вмістив в собі когось.
Послухай, може, раптом ти є бог?

Скільки в тобі такого
Чого немає в мені?
Скільки в тобі від бога?
Бога скільки в тобі?

Колись в моєму тілі жив другий,
Це майже теж саме,
Що я був не з ним.
Я був в ефірі чистим й вічним
І чув, як плаче Гавриїл...

З труби лунали дивні звуки.
Невже, він вкотре втратив німб?
Послухай, може раптом
Ти є бог?

Поділитись сторінкою: