Розмова Павла Полуботка з Петром Першим

 Am                           E
Чи був я гетьман, чи твій слуга
       E7             Am
Спасибі, Петре, за булаву!
         Dm              Am
Ми нині квити, я не в боргах
         E               Am
Життя скінчилось то й не живу.

Життя скінчилось – та лиш моє
Бо ще не вмерла, бо вже встає
Розправить плечі земля моя
З плечей, як муху, змахне царя.

Цікаві, Петре, в нас імена!
У тій фортеці, що їх єдна
В твоєму Бурзі, як битий пес
Стоїш і просиш щоб я воскрес.

Ну що ти, Петре – чи я Христос?
Душі ж козацькій не помирать
А кості ляжуть до тих кісток
На котрих стіни твої стоять.

Ми всі не вічні близька вже мить
Коли й тобі хтось шепне: "Пора!"
І впаде тіло, душа злетить
І Бог розсудить Павла й Петра.

Поділитись сторінкою: