Купала

Ніби не вода, ніби не витікала,
Не збивала з ніг,
Не холонула на камінні,
Лише закинутий на хідники
Під аритмічну музику
І веселі піднебесся.

Я знаю: годі щось винести
Із такого досвіду
І незалежні радіостанції
Першими сповіщають
Про наближення міста.

Ніби і, справді,
Не лишилось слідів
І пам'ять, ніби не вода,
І не холоне глибоко в тілі.

Любов до великих населених пунктів,
Ніби любов до дерев,
Що ростуть незалежно від тебе.
Говориш собі, засинаєш непомітно
І очі закочуються під повіки,
Наче згублені іграшки...

Поділитись сторінкою: