| |
...Аж урешті до мене дійшло:
Я вже добрих півгодини сиджу
І тупо дивлюся в той монітор
З його останнью фразою.
І закінчено сеанс,
І треба рушити з місця,
І передусім вимкнути комп'ютер,
І вийти.
Але що далі?
І невже доведеться звикнути
До цих автокатастроф
З їхнім стовідсотковим влучанням?
До цих електронних послань,
Що сповіщають про найгірше?
І як виявити протест? І проти чого?
Дертися на стріну
Чи вимкнути назавжди комп'ютер?
Сашко Кривенко. В ніч на сьогодні.
Пішов назавжди.
Я добре все зрозумів, нічого не наверзлося?
Бо якщо це роман, то сюжетні ходи
Робляться одноманітними.
В Автора очевидна криза.
SIE KONNEN DEN COMPUTER JETZT AUSSCHALTEN.
НЕ ЗАБУДЬТЕ ВИКЛЮЧИТЬ ТЕЛЕВИЗОР.
НА ДОБРАНІЧ, МАЛЯТА, НА ДОБРАНІЧ.
НА СЬОГОДНІ БІЛЬШЕ НОВИН НЕМАЄ.
Безумовно, з кожним із нас
Щохвилини може трапитись автокатастрофа,
Серцева недостатність, біла гарячка.
Усі ми - передусім пияки,
Як добре відомо нашим опікунам з Інтернету.
Наша країна давно з цим погодилась
І кожну подібну звістку сприймає з належним спокоєм.
Але чому від цього так темно в очах?
Я виходжу вдихнути бодай якогось повітря
І це ніяк не вдається.
SIE KONNEN DEN COMPUTER JETZT AUSSCHALTEN.
То вже потім - разом з повітрям -
Виявиться ясніше ясного:
Там є одне таке місце.
Для таких, як Сашко Кривенко.
І звідти все видно.
І справа не в тому,
Що він там, а ми тут,
Хоч від цього не можеш не корчитися
Посеред нашого зеленого світу.
А справа в тому,
Що це називається визволенням
І воно одно неминуче,
Як перша-ліпша автокатастрофа. Поділитись сторінкою: 
| |
