Козацька доля

Гей, сивий вітер плаче:
"Не вмирай, козаче,
Трохи поживи".
Ех, рад би я пожити -
Кров моя розлита
У густій траві.

Гей, вітер хмари гонить:
"А тебе твій коник
Жде, як і колись".
Ех, мабуть, я не встану,
Бо глибокі рани,
І не підвестись.

Гей, вітер все ворожить:
"Дівчину хорошу,
Друже, полюби".
Ех, рад би я любити,
Та не бачать світу
Очі голубі.

Гей, вітер став казати:
"Жде на тебе мати,
Знову не засне".
Ех, це б дійти до неньки,
Та моє серденько
Надто мовчазне.

Гей, сивий вітер плаче:
"Не вмирай, козаче,
Трохи поживи".
Ех, рад би я пожити -
Кров моя розлита
У густій траві.

Поділитись сторінкою: