| |
Коли я цю пісню вперше написав я багато там гнав,
Перераховував всі недоліки трави і її попускав,
Але потім подумав: "Якого милого? Кожен і так для себе,
Все вирішує сам, йому моїх порад не треба."
Тому змінив трошки концепцію і постараюсь не гнати,
Просто хочу одну життєву історію всім розказати.
Тому, вмощуйтесь зручніше і слухайте мене, як маму,
Але перед тим зверніть увагу на нашу соціальну рекламу.
Приспів:
Не треба, малята, траву хапати, |
Трава - це бєка, |
Її не можна в ротик не брати. | (2)
Так ось, така історія: був собі один пацанчік,
Прікольний був пацанчік, слухав нормальний музончік,
Спочатку вчився в школі, як усі нормальні діти,
Юнацької енергії не було де подіти.
Не знаю, як там точно все почалось, але напевно так:
Запропонували йому хапанути трохи, ну а він - дурак,
Нє, щоб відмовитись - взяв собі і покурив.
Та після цього першого разу він на все це не забив.
І почалося, поїхало - спочатку марихуана,
А потім, коли вона вставляла вже погано,
Почав вживати шось сильніше, я навіть не знаю, шо саме,
Та після цього його життя стало зовсім гівняне.
Поки була робота - були гроші, було за шо купляти,
А коли звідусіль повиганяли, почав заганяти:
Спочатку власні речі, потім речі, які вкрав,
А на нову роботу його звичайно вже ніхто не брав.
Потім все було так: мєнти з краденим калькулятором хапанули,
Суд був невеликий, умовний термін тульнули.
І вроді би усе замяли й далі можна тусуватись,
Та йому вистачило розуму мєнтам з травою попастись
300 баксів, щоб відкупитись небуло, його знову пов'язали.
Так, як він був на "умовному", то шість років дали.
В тюрму нахрен в інше місто його втулили за грати
І я не можу йому тепер навіть сраний лист передати.
Ось така сумна історія, хлопчики і дівчата,
Тому, подумайте добре: чи Вам треба хапати.
Приспів.
Ну шо Вам ше сказати?! Мої любителі хапати.
Багато з тих, кого люблю я цим питанням напрягати
Кажуть, шо трава - то так, то для них просто забавки,
На серйозне щось, вони ніколи не перейдуть з травки.
Так от, між іншим, всі нарікі, що починали
З трави свій наркоманський шлях спочатку так казали.
Що було з ними далі я не буду розказувати,
Думаю усі прекрасно це знають і не треба нагадувати.
Можливо цим словам не вдасться переконливо звучати,
Коли від цього ти далеко, це тяжко сприймати.
Але боронь боже тобі на собі це відчувати.
Слава богу, я цього не знаю і не хочу знати,
Бо мені вистачає тих людей, яких я маю,
Я їх так люблю, а вони гімном цим страждають
І не помічають, як повільно вмирають,
І люблячих людей навколо цим також вбивають.
Приспів. (2) Поділитись сторінкою: 
| |
