| |
Ей, зажуриться, заклопочеться Хмельницького старая голова,
Що при йому-то не було ні сотників, ні полковників нема;
Тільки пробував при йому Іван Луговський,
Писар військовий,
Козак лейстровий.
Тогді-то вони стали у раді,
Як малії діти,
Од своїх рук листи писали,
По городах по полкових, по сотенних розсилали,
А до козаків у листах приписували:
"Ей, козаки, діти, друзі!
Прошу вас, добре дбайте,
Борошно зсипайте,
До Загребельної могили прибувайте,
Мене, Хмельницького, к собі на пораду ожидайте!"
От тогді ж то козаки добре дбали, Борошно зсипали,
До Загребельної могили прибували,
Воскресенія Христового дожидали, –
Хмельницького в вічі не видали,
Вознесенія Христового дожидали, –
Хмельницького в вічі не видали,
Петра й Павла дожидали, –
Хмельницького в вічі не врідали,
Іллі-пророка дожидали ,–
Хмельницького в вічі не видали,
Духа-тройці дожидали, –
Хмельницького в вічі не видали.
Тогді ж то козаки стали у раді,
Як малії діти:
"Хвалився нам гетьман Хмельницький,
Батю Зинов Богдану чигиринський,
У городі Суботові
На спаса-преображеніє ярмалок закликати..."
Тогді ж то козаки добре дбали,
До города Суботова прибували,
Хмельницького стрічали,
Штихи у суходіл стромляли,
Шлики із себе скидали,
Хмельницькому низький поклон послали:
"Пане гетьмане Хмельницький,
Батю Зинов наш чигиринський!
Нащо ти нас потребуєш?"
Тогді ж то Хмельницький стиха словами промовляє:
"Ей, козаки, діти, друзі!
Прошу я вас, добре дбайте,
Собі гетьмана настановляйте.
Чи нема между вами котрого козака старинного,
Отамана курінного?
Вже ж я час од часу хорію,
Между вами гетьманувати не здолію;
То велю я вам между собою козака на гетьманство обирати –
Буде между вами гетьманувати,
Вам козацькі порядки давати".
Тогді-то козаки стиха словами промовляли:
"Пане гетьмане Хмельницький,
Батю Зинов наш чигиринський!
Не можем ми самі между собою, козаками, гетьмана обібрати,
А жолаем од вашої милості послихати".
От тогді ж то Хмельницький стиха слова промовляє:
"Ей, козаки, діти, друзі!
Прошу я вас, добре дбайте,
Єсть у мене Іван Луговський,
Котрий у мене дванадцять літ за джуру пробував,
Всі мої козацькі звичаї познав,
Буде между вами, козаками, гетьманувати,
Буде вам козацькі порядки давати".
Тогді-то козаки стиха словами промовляли:
"Пане гетьмане Хмельницький,
Батю Зинов наш чигиринський!
Не хочем ми Івана Луговського:
Іван Луговський близько ляхів, мостивих панів, живе, –
Буде з ляхами, мостивими панами, накладати,
Буде нас, козаків, за нівіщо мати!"
Тогді-то Хмельницький стиха словами промовляє:
"Ей, козаки, діти, друзі!
Коли ви не хочете Івана Луговського,
Єсть у мене Павел Тетеренко".
"Не хочем ми Павла Тетеренка!"
"Дак скажіте, – говорить, – кого ви жолаєте?"
"Ми, – кажуть, – жолаєм Євраха Хмельниченка".
"Ще ж, – каже, – мойму Євраху Хмельниченку
Тільки всього дванадцять літ од роду,
Ще він возрастом мал, розумом не дійшлий".
"Будем, – говорять, – попліч його дванадцять персон саджати,
Будуть його добрими ділами наущати,
Буде между нами, козаками, гетьманувати,
Нам порядки давати".
От тогді-то козаки добре дбали,
Бунчук, булаву положили,
Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили,
Тогді із разних пищаль погримали –
Хмельниченка гетьманом поздоровляли.
От тогді Хмельницький, як благословеніє синові здав,
Так і в дом одправився
І сказав йому:
"Гляди ж, – говорить, – сину мій!
Як будеш немного Ташликом-рікою гуляти,
На бубни, на цуромки вигравати,
Дак будеш отця живого заставати.
А як будеш много Ташликом-рікою гуляти,
На бубни, на цуромки вигравати,
Дак не будеш отця живого заставати".
Тогді ж то Єврась, гетьман молодий,
Ташликом-рікою довго гуляв,
На бубни, на цуромки вигравав,
Додому приїжджав
І отця живого не заставав.
Тогді-то велів у Штоминім дворі
На високій горі
Гроб копати.
Тогді ж то козаки штихами суходіл копали,
Шликами землю виносили,
Хмельницького похоронили;
Із разних пищаль подзвонили,
По Хмельницькому похорон зчинили.
Тогді ж то козаки, поки старую голову Хмельницького зачували,
Поти і Єврася Хмельниченка за гетьмана почитали,
А як не стали старої голови Хмельницького зачувати,
Не стали і Єврася Хмельниченка за гетьмана почитати:
"Ей, Єврасю Хмельниченку, гетьмане молодий!
Не подобало б тобі над нами, козаками, гетьманувати,
А подобало б тобі наші козацькі курені підмітати!" Поділитись сторінкою: 
| |
