Не встигла мати вишити сорочку

Не встигла мати вишити сорочку,
Щоб сину дарувати навесні.
Цвіт білий вишень обсипавсь в садочку - |
Синочок рідний був вже на війні...      | (2)

Ще сонце вранці не торкалось броду,
А вітер з громом стукав у вікно.
Жахлива звістка прилетіла з Сходу -     |
В руках у неньки почорніло полотно...   | (2)

Сорочку мати слізьми окропила -
І чорними всі стали кольори...
О, Боже милий! - в небо голосила, -     |
Мене ти замість нього забери!           | (2)

Та білим цвітом вкрились її коси,
Коли сорочку клала у труну...
В очах з'являлись сльози, наче роси,    |
Й вона кляла, кляла оту війну!..        | (2)

Поділитись сторінкою: