Вимолив

Пам'ять дощами вимило,
Розум вітрами вимело.
Хто тебе, мила, вимолив?
Хто тебе з неба виманив?
Звідки ти, щастя, випало?
Взяло мене і випило.
Хто тебе в Бога вигадав?
І для чиєї вигоди?

Приспів:
Я тебе, мила, вимолив,
З Божого саду виламав!
І небеса відкрили ми,
І обгорнули крилами!
І не забракне сили нам,
Поки шепочуть губи:
Мила, а хто ти, мила?
Любий, а хто ти, любий?

Мила, а хто ти?..
Любий, а хто ти?..

А не було вже виходу,
Окрім дурного випадку:
Сам ти мене і вихопив,
Як випадкову вигадку.
Сам же мене і вимислив,
Сам же мене і вичислив,
І як пречистий вимисел
Поміж рядками вичитав.

Приспів. (3)

Любий, а хто ти, любий?..
Мила, а хто ти?.. Хто ти?..
Любий, а хто ти, любий?
Мила, а хто ти?..
Люба, хто ти?..
Любий, а хто ти?..
Мила, а хто ти?..

Поділитись сторінкою: