Пісня про пісню

Знов вітер жене у даль,
І кличуть у небо гори,
Коли крадькома печаль
Вплітається в холод струн...
Де зоряна пектораль,
Де місячна стежка в морі,
Де срібних джерел кришталь,
Де мрій молодих табун,
Ти виріс з старих пісень,
Ти жив у своїх легендах,
Ти вірив у те, що день
Здолає цю темну млу!..
Та от вже і ти - мішень,
І смерть б'є без аргументів,
І слово - не звук з легень,
А зброя в твоїм в бою!..

Приспів:
І твоя пісня гостра, як вістря,
Міняє дійсність, рве на шматки,
Вітром в пустелі руйнує скелі,
Зриває двері в нові світи!..

Не сипле ніхто до ніг
Троянд пелюстки червоні,
Не чути ні од, ні слів,
Здригаючих пустоту...
А в тім хоч не тисне німб
Важким тягарем корони.
Ти знаєш про це, а в тім
Сам вибрав дорогу цю...

Приспів.

Поділитись сторінкою: