Ми не стали ховати

Ми не стали ховати порожню труну,
Ми у списках на обмін шукали.
Ми покликали Бога в квартиру тісну -
І замкнули, і не відпускали.

Ми роздерли себе на зразки ДНК,
Ми вдивлялися у полонених:
Ніби очі знайомі і схожа рука,
Кров на пікселях, вічно-зелених.

Ми зі смертю побігли тяжкий марафон,
Ми із пекла тебе виривали.
Ми в раю залишали провсяк телефон,
Та з надії пилинки здували.

А сьогодні почули раптовий дзвінок:
То не з неба - з кордону,  і мати
Підхопилася й крикнула: "Хто це? Синок!"
І життя повернулось до хати.

І Господь посміхнувся та в небо злетів.
"Я живий. Зараз обмін. Чекайте..."
А до когось сини прибули на щиті:
Розпишіться, візьміть, поховайте...

Поділитись сторінкою: